За що можуть позбавити батьківських прав?
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на недобросовісних батьків.
Стаття 164 Сімейного кодексу України визначає, що батьків можуть позбавити відповідних прав, якщо батько або мати:
- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
- ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
- жорстоко поводяться з дитиною;
- є хронічними алкоголіками або наркоманами;
- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Хто може звернутися із позовом про позбавлення батьківських прав?
❗️Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.
Зустрічаються випадки коли з позовами про позбавлення батьківських прав звертаються родичі дитини: бабуся, дідусь, брат, сестра, вітчим, мачуха.
На практиці часто звертаються саме матері для того, щоб остаточно розірвати усі зв’язки з батьком своєї дитини. Поширеною причиною звернення є те, що після позбавлення батьківських прав жінці більше не треба буде просити у чоловіка дозвіл на виїзд дитини за кордон.
Позбавити батьківських прав можливо тільки
у судовому порядку!
‼️Усі докази повинні беззаперечно підтверджувати провину батька (матері) та свідчити про неможливість зміни поведінки.
‼️Суд не може винести рішення, ґрунтуючись тільки на словах позивача.
Юридичні наслідки позбавлення батьківських прав
❗️Результатом набрання законної сили рішенням суду про позбавлення батьківських прав батька і/або матері є втрата всіх прав, заснованих на спорідненості з дитиною.
Це означає, що такі особи:
- втрачають право на виховання дитини;
- втрачають немайнові права щодо дитини (втрачають право на спілкування з дитиною, визначення її місця проживання і навчання, тощо);
- перестають бути представниками дитини;
- втрачають права на пільги і державну допомогу;
- не можуть бути усиновлювачами та опікунами;
- не можуть розраховувати на майнові права, пов’язані з батьківством і материнством, які присуджувалися б їм при непрацездатності, а саме:
- право на аліменти від такої дитини;
- права на спадкування після цієї дитини;
- права на управління майном дитини;
- виплати аліментів, пенсій, грошової допомоги на дитину такому батьку або матері також припиняються.
❗️Дитина зберігає свої майнові права, засновані на факті спорідненості з особою, позбавленою батьківських прав, у тому числі: право на одержання аліментів від такої особи та на спадкування після неї.
